Володимир Набоков – «Оригінал Лаури (Насолода вмирати)»

Володимир Набоков – «Оригінал Лаури (Насолода вмирати)»: рецензія на книгу

Фрагментарність, уривчастість, невикінченість, нерозкритість не стали завадою на шляху до отримання воістину естетичної насолоди від прочитання останнього незавершеного роману Набокова, ключ до якого втрачено назавжди.

Удосталь (а проте – хотілося б ще!) поласувавши текстом, варто віддати належне й самому формату книги. Видавець учинив слушно, давши читачам можливість оцінити твір у всій його красі мовою оригіналу і в чудовому перекладі Петра Таращука за редакцією сина автора, Дмитра Набокова. Таким чином українські читачі могли на власні очі побачити факсимільно відтворені заготівки роману, які письменник власноруч готував на каталожних картках.

Роман є своєрідною, дещо атиповою сімейною хронікою. Патріарх сім’ї, художник Лев, неспокійного 1920-го року перебирається з Росії до США разом із дружиною Євою та сином Адамом (що дуже нагадує історію еміграції Набокова). Згодом Адам, будучи віртуозом своєї справи, стає знаменитим фотографом і одружується з нікчемною балериною Ланською; плодом цього шлюбу стає мила донька Флора. Дізнавшись, що один з його коханців убив іншого, Адам з горя вирішує звести рахунки з життям. Не надто сумуючи з цього приводу, Ланська з донькою та одним із сонму коханців переїжджає в Європу, довго не осідаючи на одному місці, й тринькає грішми свого покійного чоловіка. Окрім згаданих уже членів родини, значну увагу приділено коханцеві Ланської Губерту Г. Губерту, який у свою чергу приділяв нездорову увагу дочці своєї пасії, на той час ще неповнолітній Флорі. Він полюбляє розповідати дівчині про свою загиблу доньку Дейзі, поки зрештою одного прекрасного дня не помирає в ліфті від інсульту. За декілька років, у день, коли Флора дізнається про смерть своєї матері, вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком.

Володимир Набоков – Оригінал Лаури (Насолода вмирати)
Картка (фрагмент рукопису)

Коротка характеристика головних героїв оповіді:

Флора, дружина-німфоманка, котра ще до 14-ти втратила цноту з подавальником тенісних м’ячів, а потім накопичувала собі до неймовірного числа коханців (певно, успадкувавши цю рису від матері).

Філіп, чоловік-нейролог, який тільки те й робить, що вганяє себе у стан трансу, де по частинах себе калічить, маючи на меті врешті-решт себе вбити. Крім того, пише роман про походеньки своєї невірної дружини, який стає бестселером, щоправда трохи сумнівним.

Слід додати, що всі персонажі цієї хроніки дбайливо виліплені та вималювані, тож без труднощів можна зрозуміти вподобання, смаки і прагнення кожного. А читати їхні життєписи – неймовірно цікаво!

Переконаний: якби Набоков устиг довершити почате, світ збагатився б ще одним шедевром художньої літератури. Хоча мозаїка без кількох пазлів, якою він її залишив, геть не позбавлена витонченості й здатна дарувати насолоду.

Українською книга Володимира Набокова вийшла 2009 року у видавництві Фоліо.

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *