Вірджинія Вулф

Чого боялася Вірджинія Вулф?

Англійська письменниця Вірджинія Вулф (1882-1941) все життя боялася то зґвалтування, то чоловіків, то фізичної близькості сторонніх людей, то своєї хвороби, то самого життя.

ДІАГНОСТИЧНЕ ПРИПУЩЕННЯ

Вірджинія Вулф страждала шизоафективним порушенням, хоча не можна виключити й біполярний афективний розлад, при якому вираженість депресивних епізодів досягала психотичного рівня (через що раніше це захворювання так і називалося – «маніакально-депресивний психоз»). Гомосексуальність письменниці могла бути зумовлена ​​як генетичними, так і ситуаційними причинами.

Сімейна таємниця

Як і більшість європейських модерністів, Вірджинія Вулф вийшла з культурної сім’ї – батько, сер Леслі Стівен, був провідним літературним критиком Англії. Їхній будинок по праву вважався осередком культурного життя Лондона початку століття. Тому не варто дивуватися рідкісній начитаності та ерудиції Вірджинії, що не відвідувала ні школу, ні університет. Її дитячою кімнатою стала гігантська бібліотека батька.

Тим страшнішим виявилося випробування, яке доля влаштувала Вірджинії в віці тринадцяти років. До них приїхали погостювати двоє племінників матері: молоді люди вступали до університету. Якось пізно ввечері, повернувшись з чергової прогулянки барами, вони застали в бібліотеці Вірджинію: вона спустилася, щоб вибрати собі книгу. Образ Вірджинії в одній нічній сорочці здався п’яним кузенам настільки збудливим, що вони напали на дівчинку й спробували її зґвалтувати. На крики Вірджинії прибігли слуги, завдяки чому насильства вдалося уникнути, але збиток психіці було завдано серйозний. Його посилила реакція батьків на «прикру подію». Безпутніх юнаків відправили додому, а доньці дорікнули на її «необережність» і заборонили кому-небудь скаржитися: «непорозуміння», яке трапилося, повинно було залишитися сімейною таємницею.

Не знайшовши підтримки та розради в рідних, Вірджинія впала у важку депресію. А коли тієї ж осені, простудившись у театрі, померла від запалення легенів мати, вона вперше намагалася накласти на себе руки. В подальшому спроби повторювалися. Причому вона пробувала все нові й нові способи, поки нарешті один з них не увінчався «успіхом». Але до останнього суїциду було ще ціле життя.

Не жінка і не чоловік

Дитячі враження прищепили дівчині ненормальне ставлення до фізичної любові. Коли один із близьких друзів Вірджинії по літературному братству зробив їй пропозицію, вона не подивилася на те, що він мав славу явного гомосексуаліста, і погодилася. Щоправда, наступного дня новоявлений наречений із жахом відмовився від весілля. Але сама можливість вступити в шлюб з людиною, яка подобалася їй лише за дотепність та інтелект, видавала її справжнє ставлення до сексу.

Вірджинія стала закохуватися в жінок; кажучи сучасною мовою, у неї сформувалася нетрадиційна сексуальна орієнтація. Втім, іноді вона не відмовлялася від легкого флірту з чоловіками. У тридцятирічному віці навіть зважилася вийти заміж, після чого, правда, відразу з’ясувалося, що вона абсолютно фригидна. Кілька років витратив нещасний чоловік на безплідні спроби домогтися подружньої близькості. Нарешті обоє вирішили сповідувати вільні стосунки в шлюбі. Про себе Вірджинія сказала так: «Я ні те, ні інше. Я не жінка і не чоловік».

ПЛОДИ УЯВИ

У сорокарічну Вірджинію закохалася тридцятирічна Віта Секвіл-Вест. Це почуття незабаром стало взаємним. Їх зв’язок тривав п’ять років. Вважають, що цей роман із жінкою став єдиним в житті Вірджинії Вулф, у якому був присутній елемент фізичного сексу. Втім, існує й протилежна думка, яка не визнає письменницю лесбіянкою в сучасному розумінні цього слова. Відомо, що Вірджинія відчувала відразу до будь-яких форм фізичної близькості, не зносила обіймів і навіть рукостискань. Так що постає сумнів, щоб мова могла йти про будь-які романи з жінками, крім уявних.

«Я не можу більше цього витримувати»

Вірджинія справляла враження людини не від світу цього. Спілкування з нею було іноді просто нестерпним, оскільки вона ставала практично божевільною: починала чути голоси, у неї з’являлися галюцинації. Їй по кілька місяців поспіль доводилося проводити в психіатричних лікарнях. Оскільки вона походила з дуже заможної сім’ї, після виписки зі стаціонару вдома завжди продовжувала перебувати під наглядом чотирьох медсестер психіатричного профілю.

За спогадами сучасників, у маніакальній стадії хвороби вона починала безперервно і незв’язно розмовляти й одного разу проговорила дві доби поспіль. Така ексцентрична поведінка шокувала тих, хто знав її як тиху, скромну жінку, якою вона була в нормальному або депресивному станах.

У 1940 році під час бомбардування Лондона будинок Вулфів було зруйновано, подружжю довелося переїхати в маєток, а депресії та галюцинації у Вірджинії знову посилилися. Будучи не в силах більше страждати від своїх психотичних нападів, вона наповнила кишені камінням і кинулася в річку. У передсмертній записці написала: «У мене відчуття, що я зійшла з розуму. Я не можу більше цього витримуватити. Я чую голоси і не в змозі сконцентруватися на роботі. Я намагалася боротися з цим, але ніщо не допомагає…» Її тіло знайшли лише через три тижні.

СІМЕЙКА ОПТИМІСТІВ

Під час депресії Вірджинія вдавалася до характерного для таких пацієнтів самозвинувачення та самознищення. Найбільш частим приводом для суїцидальних спроб стало бажання позбавити чоловіка від вигляду її страждань. Втім, і сам він був ще той “оптиміст”: вважав, що світ наближається до катастрофи, а основний удар припаде на «євреїв-соціалістів» і на «феміністкок-лесбіянок». Тому завбачливе подружжя тримало в гаражі каністри з бензином, щоб можна було в потрібний момент завести машину, закрити ворота і задихнутися в чадному газі. А на крайній випадок зберігали в будинку ще й смертельну дозу морфіну.

Цікаве тлумачення самогубства, вчиненого шляхом утоплення, дають психоаналітики. Прагнучи піти з нестерпно важкого для неї життя, людина бажає повернутися «до безтурботного внутрішньоутробного існування», коли вона спокійно плавала в затишній матці, оточеній навколоплідними водами.

Пальне для творчості

Літературний стиль Вірджинії Вулф близький до класичного «потоку свідомості». Цей модерний напрям у літературі претендує на безпосереднє відтворення духовного життя та переживань автора. Він був розрахований на елітарну публіку. Вулф не цікавив широкий читач — тільки однодумці. Можливо, таке ставлення до власної творчості пояснюється психічним захворюванням. Як зауважив один із біографів, письменниця «навчилася використовувати свої підступаючі часами галюцинації як паливо для творчості».

СМЕРТЬ, ЛЮБОВ, ПОЕЗІЯ…

За мотивами одного з найвідоміших романів Вірджинії Вулф «Орландо» знято фільм із однойменною назвою. Фільм розділений на сім частин: «Смерть», «Любов», «Поезія», «Політика», «Суспільство», «Секс» і «Народження». Головний герой першу частину життя проживає в ролі чоловіка, а другу – в ролі жінки. Історія Орландо частково автобіографічна, а частково написана за мотивами біографії подруги Вірджинії Вулф.

Може бути, позначилося і те, що вона досить пізно опублікувала свій перший роман — в 1915 році. При цьому велике психічне навантаження не пройшло безслідно: після закінчення цього роману («Подорож»; інша назва – «Морем геть») вона впала в надважку багатомісячну депресію, що довела її до чергової спроби самогубства.

Остання криза, пережити яку вона вже не змогла, була пов’язана з психічним виснаженням, викликаним роботою над романом «Між актами». Вірджинія Вулф знову стала чути голоси птахів, які співають на оливах Стародавньої Греції. Точно такі ж марилися їй перед нервовим зривом 1915 року.

Замість P.S.: Вірджинія Вулф промовляє до українського читача

На сьогодні такі книги Вірджинії Вулф побачили світ українською:

  • «Власний простір» (Видавництво «Альтернативи», 1999)
  • «Хвилі» (Видавець Альбіна Позднякова, 2013)
  • «Місіс Делловей» (Видавництво «Комубук», 2016)
  • «Флаш» (Видавництво «O.K. Publishing», 2017)
  • «До маяка» (Видавництво «Знання», 2017)

Текст публікується за матеріалами статті психіатра-нарколога,
кандидата медичних наук Александра Шувалова,
опублікованої в журналі «Наша Психология»

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *