Ніл Ґейман – Кораліна

Ніл Ґейман – «Кораліна»: рецензія на книгу

Замість вступу

Ну ось, нарешті [колись нікому невідомий англійський, а зараз] видатний американський письменник-фантаст Ніл Ґейман заговорив до читачів українською. Мову свою він почав устами дівчинки, чиє ім’я норовлять перекрутити чи не всі «справжні» персонажі повісті, а медіумом у цьому спілкуванні між світами цим та «іншим» виступила Видавнича група «КМ-Букс». Що вийшло із цього сеансу літературного спіритуалізму, дізнаєтеся далі.

Задум

«Це бувальщина про дівчинку Кораліну, що була мала зростом, як на свій вік, і опинилася в найчорнішій небезпеці…» – так спочатку хотів розпочати знайомство між читачем і головною героїнею автор книги, в чому він сам сором’язливо зізнається і трохи ніби кається, та згодом передумав. Натомість розпочав прямо, не водячи манівцями: «Кораліна натрапила на ті двері невдовзі після того, як родина переїхала в цей будинок». Загалом же, задум свій Ґейман міняє часто, в чому знову й знову себе докоряє, намагаючись виправдатися перед читачем і, можливо, самим собою. Недолугих моментів у книзі й справді вистачає, в чому читач матиме змогу не раз переконатися.

Сюжетні діри

Хто ж насправді ота «інша мати»? Демонічна сутність? Відьма? Самій Кароліні це питання не дає спокою, тож вона розпитує кота без імені, котрий хоч і не завжди говіркий, зате знає чимало. «А що вона за істота? – допитувалася Кораліна.» На жаль, кіт відмовчується і переводить розмову в інше русло, а автор цього так і не розкриває (або банально забуває це зробити).

Переклад

Особлива увага до перекладу. Він видається трохи неоковирним і кострубатим, як і сам твір. А може все так і мало бути?.. Тим не менше, очі ріжуть незрозумілі та диковинні словоформи на зразок «міцно замикані» (тобто, надійно замкнені) і т.п.

Визнання

Ніл Ґейман є володарем цілої низки найпрестижніших премій у жанрі фантастики та фентезі у різних номінаціях і категоріях (має нагороди за роман, повість, оповідання, збірку, графічний роман тощо), що зайвий раз засвідчує його авторитет як автора художніх науково-популярних творів для молоді та дорослих. Крім того, його цінують і любителі моторошних історій. Починаючи з 2002 року письменник майже щороку отримує нагороди за свої художні праці, і визнання та прихильність серед читачів і критиків. Найтитулованішими з-поміж доробку автора творами є саме повість «Кораліна» та роман «Американські боги».

Критики прозвали твір «Алісою в Країні Чудес», написану Стівеном Кінгом.

Нагороди

Премія «Г’юґо», яка з 1953 року щорічно присуджується на з’їзді Світового товариства наукової фантастики для відзначення найкращих досягнень у галузі наукової фантастики та фентезі:

2002 – найкращий роман «Американські боги»;
2003 – найкраща повість «Кораліна»;
2004 – найкраще оповідання «Етюд у смарагдових тонах»1;
2008 – найкраще драматичне подання (довга форма) – фільм «Зоряний пил» за мотивами однойменного роману письменника (нагороду отримав режисер кінострічки Меттью Вон);
2009 – найкращий роман «Книга кладовища»;
2016 – найкраща графічна історія «Пісочна людина: Увертюра».

Премія «Неб’юла», яка з 1965 року щорічно присуджується організацією американських письменників у жанрі наукової фантастики та фентезі:

2002 – найкращий роман «Американські боги»;
2003 – найкраща повість «Кораліна».

Премія «Локус», яка з 1971 року щорічно присуджується впливовим однойменним американським фанзіном (фантастичним журналом):

2002 – роман-фентезі «Американські боги»;
2003 – оповідання «Жовтень у кріслі очільника»2;
2003 – підлітковий роман «Кораліна»;
2004 – публіцистика/мистецтво «Пісочна людина: Безконечні ночі»;
2004 – оповідання «Після закриття»1;
2004 – коротка повість «Етюд у смарагдових тонах»1;
2005 – оповідання «Заборонені наречені безликих невільників у безіменному будинку ночі жахливого бажання»1;
2006 – оповідання «Жар-птиця»1, 2;
2006 – роман-фентезі «Сини Анансі»;
2007 – оповідання «Як розмовляти з дівчатами на вечірках»1, 2;
2007 – авторський збірник «Крихкі речі»;
2008 – коротка повість «Надгробів’я відьми»;
2009 – підлітковий роман «Книга кладовища»;
2010 – оповідання «Закляття проти допитливості»;
2011 – оповідання «Дещо про Кассандру»3;
2011 – коротка повість «Істина – печера в чорних горах…»3;
2012 – оповідання «Справа про смерть і мед»3;
2014 – коротка повість «Спляча і веретено»3;
2014 – роман-фентезі «Океан в кінці дороги»;
2016 – коротка повість «Чорний пес»3;
2016 – авторський збірник «Обережно, тригери!»;

Премія Брема Стокера, яка з 1987 року щорічно присуджується Асоціацією горрор-письменників:

1999 – ілюстрована оповідь «Пісочна людина: Мисливці за снами»;
2001 – роман «Американські боги»;
2002 – твір для молодих читачів «Кораліна»;
2003 – ілюстрована оповідь «Пісочна людина: Безконечні ночі» (колекція).

1 Ці оповідання входять до збірника «Крихкі речі».
2 Оповідання зі збірника «М значить Магія».
3 Оповідання входять у збірник «Обережно, тригери!».

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *