Ірен Роздобудько – «Ґудзик»

Ірен Роздобудько – «Ґудзик»: рецензія на книгу

Про цю книгу хочу сказати зовсім небагато. Бо говорити майже нічого.

Фантасмагорично. Неправдоподібно. Жалюгідно.

Можливо моє враження про цей роман було б кращим, якби не… (увага: спойлер)

1. Ліка, яка поводила себе – м’яко кажучи – неприродно. Авторка то намагалася прищепити нам якусь сумнівну підозру про її янгольське походження, то відверто зображувала її юродивою і потенційною пацієнткою відповідного закладу для душевнохворих. У результаті в бедламі опинилася її матір, а Янголятко – в шоколаді.

2. Другорядні деталі, геть не пов’язані з сюжетною лінією. Їх тут було – хоч греблю гати. Без них обсягу твору вистачило б на новелу, у кращому разі – на повість. Думаю, авторка розуміла це, тому й ліпила сюди всього, що могла. Опис Карпат і Чорногорії. Підводні течії журналістики, медіа- та рекламної сфери.

І на останок.
Як для головного редактора жіночої періодики «Караван историй. Украина», то роман цілком пристойний. Просто я не потрапляю в цільову авдиторію подібних опусів, тому вони залишаються для мене чимось на штиб макулатури, яку завжди можна знайти на столику у прийомній і погортати, очікуючи своєї черги до стоматолога.

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *